Комментарий автора: P.S. Мамочка... наш добрый Ангел-хранитель...
Мы постоянно ощущаем её присутствие в нашей жизни.
Васильки - любимые мамины цветы...
Помню, как однажды летом, она спускалась по трапу самолета-
с огромнейшей охапкой садовых васильков, специально выращенных ею.
И смеясь рассказывала, как девушки стюардессы помогали ей
довезти их в целости и сохранности. Васильки выглядели так,
будто их только что срезали с дачной клумбы...
Людмила Солма,
Москва, Россия
член МГО Союза писателей России, Творческого клуба «Московский Парнас», РОФ содействия развитию современной поэзии «Светоч»
«...ПОЭЗИЯ, как мы все понимаем – НЕ ТОЛЬКО <глаза, да слух> РАДУЕТ,
НО И НАПРЯГАЕТ - МЫСЛЬЮ, а иначе какой от неё прок?
разве только - витиеватость <кустистого> стихоплетства.» (Revaty Alrisha, из письма "Амстердам августа 02-го...")
Прочитано 5864 раза. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Людмила, Вы красиво описали природу. Но не только красота описываемой природы тронула душу. В Вашем стихе чувствуется тоска по маме. Да хранит Вас Бог на путях Ваших. Комментарий автора: Спасибо!
Мамочка всегда и во всем с нами - в нашей светлой памяти о ней и молитвах наших...
И Вам, Мариночка, Благославений за доброту Вашу душевную - во благо и здравие всей семьи!
Абрамцева Людмила Николаевна
2007-12-09 14:37:31
Милая Людмила!
Восхищаюсь трепетностью Вашей поэзии.И Ваших чувств к Маме, к памяти.
Стихотворение дивное...
Очень помню Вас.
Людмила Николаевна
Комментарий автора: Уважаемая Людмила Николаевна!
Спасибо за добрые слова... очень тронута...
Я Вас тоже помню и часто вспоминаю добрые Наташины истории.
Вот только времени сейчас и возможностей на Интернет маловато - в разъездах и встречах с далекими и дальними друзьями и близкими, которых давненько не видела...
Желаю Вам и Вашим близким всего-всего самого хорошего в новом 2008 году - и прежде всего крепкого здоровья и благополучия!
Проза : Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n
